Одне життя навчив страждати, друге - на силу волі відчувати. Я вчився програвати, щоб не грати відвагою на смерть себе пізнати! Майдане мій! Мені сьогодні мора від терпких рук, від мозолів і ран. Серце на біль, в очах – вологе горе, Останню краплю крові в небесах. О мій, Майдане, перших 90-их. Неголеним студентом став у стрій. Одні за одним рвали горло доти, поки не вщух орди червоний стрій. Я вірою терплю супроти себе, молюсь за тебе на віки синів не дати смерті в оцій требі з любові доброти, на благо снів.
|