І так оце присядеш край пітьми,
І розпач погойдаєш, і фіранку…
Хай ділиться на грами тлусте МИ…
Залиже кіт шотландський свіжі ранки.

Згубила ключ від Завтра у снігу.
Надклюнула його печаль-ворона.
І Карлсон повз дахи – у ніч благу…
І заполоч на шиї... І загони…

Пішла б у реслінг. Був би Міккі Рурк…
Купити б сад-баштан, доїти б Мілку…
А вчора лементіла:«Деміург» –
І розпускала вірш, зелену пілку…

Десята мантра. Превисокий хліб.
І самота – така, що мерзне кактус.
І не зарадять ні окріп, ні піп…
Ні вихід за три чипси до антракту.


2014