люди кричать "Ганьба", вибивають шибки, текст їде навпаки
внизу екрану, залікувати простроченим йодом рану
нікому. станеш колись і ти, напевне, великою,
виростеш з віри теж, ні до чого не доростеш,
тому перехожих, які просто неба зомліють, бентеж
можливістю щастя, яке ні побачити, ні доторкнутись
до якого. нікого живого, буяє Хрещатик сміттям,
на стенді коробка з табличкою "Гроші на храм".
зробити пожертву з останніх своїх копійок. якщо сигарети - блок
"Malboro Light", заповнити цей гігабайт поганими фото,
напевне без підпису - нащо їм знати, чия це робота.
зустрінемось десь о п'ятій у цьому квадраті.
бруківка не розбиратиме, якої ти статі,
прийме у себе будь-які обриси і обличчя.
неможливо належати собі, якщо бути річчю.
виринеш десь за порогами ти натомість,
просто життя - це перерва на непритомність,
і кольорові картинки в підвалах мозку,
лялька в колясці тане, і краплі воску.