Пробігла ніч, за рогом зникла, замружив ранок ліхтарі, сховала хуга хижі ікла і розчинилася вгорі, стоїть намет у цноті білій, немов лебідка на снігу, ти, хлопче, тут збираєш сили, щоб не лишитися в боргу, майдан як біле городище, тривоги чайками ячать, а в тебе, хлопче, лютий вищир, душа прикута до меча, за перелазами довіри лишився той недавній час, коли чекав і вірив щиро у правду, як у Божий глас, тепер ти віриш тільки в Бога, і молишся, коли стоїш – остання змучена залога на вітрі гострім, наче ніж…
|