Я – біль.

Ти не можеш мене позбутися,
Бо буття твоє втратить сенс.

Я вріс у тебе,
Як зірки вростають у небо,
Як пальці рік – у долоню моря,
А стріли думок – у голову.

Ти віддираєш мене зі шкірою,
Висмикуєш із корінням,
Відрубуєш, не думаючи,
Вивертаєш, викручуєш,
Відкушуєш зубами,
Відламуєш частинами,
Жбурляєш у прірву,
Втоптуєш у глину…

Ти випромінюєш мене
І, одночасно,
Всотуєш.

Ти – моя рана.

Нам не жити порізно.

Це гармонія
Садо-мазо…

07.01.14