Холодний дощ.
Відлига в січні.
Дороги довгі й непрості,
де стала – очі в очі –
вічність,
якій затісно в самоті.

Не вистачає тільки слова
і скибки хліба у руці,
щоб навесні забути знову
про колотнечі й манівці.

Вогні. Сльоза неопалима.
Сльота. Задихана зима…
І вільні зорі, за якими
ні кривди,
ні проклять нема.