Опубліковано: 2014.01.10
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Олексій Кацай

Заколдованный вездеход

Перемигиваясь, по ребристым следам вездехода
толпа звёзд забрела в тёмную, словно муравейник
брошенный обитателями,  
немоту матовых валунов.

И свинцовые тени обвисли на пурпурных шнурах
лучей красного светила, застилая утёсы
пыльным выцветшим саваном одиночества.

А звёзды проклинали поводыря и яростно гасли,
оставляя его один на один с исчезающим
посохом света фар.

Я выбрался из безмолвия кабины,
наполненной помехами неземных излучений,
и заколдованный вездеход сразу же стал
мёртвой молекулой камня.

1993
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/39038/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG