Опубліковано: 2013.12.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Сергій Негода

Неочікуваний вірш

Не замінюю себе світлом, бо хитаю світ перед очима.
Невагома повнота моя – це час моєї душі на життя.
Як прорветься нонсенс з одиниці щирості, що ще мав
відтіля. Як буде сонце, – остерігайся -  враз на  згар.
Кожен вдягнений залишає небувалий маскарад.
Знову вийду на майдан, щоб обличчя підняти вгору.
Моя краса увесь час змінюється  старечими мовчаннями.
Прислухаюсь і шукаю очі в долонях ласкавих.
Чарівні двері великого підпілля відкрили радість.
Уважні на рядки напружують пульс журавлів.
Зойкнув мрію, мов мильну кульку загнав у кут.
Згадав, що ти чекаєш стрілу у серце, що ще летить.
Забіг у таємницю кубів, де помічав притулки.

2013
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38850/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG