Опубліковано: 2013.12.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Сергій Негода

Старий мороз

Старий  мороз  посивів у саду,
так схожий на мойого батька.
Стара зійшла з ікони  до ладу.
Із купок сухе листя – ластів’ятка.
Огудив вітер груші та вишні,
смиренно скидав  гілля попід ноги.
Негодні, кволі і всевишні дні
здіймали руки обабіч дороги.
Пухкі сніги посивіли в садах.
Гайда-но-гайда!  На різдво! На дзвін!
Моя гірка розпука у словах
малечі, що перейнята в  розгін.
У серці пригасаючих мовчань
разюча схожість з згаслою зорею.
Святий Микола з прірвою  святею  
застиг у світі зоряних завчань.
Старий мороз із вічного хреста  
мовчки блукає білими садами.
А біля нього нехрещений  пласт
як золоте вітрило з сатанами…

2013
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38773/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG