Як з клочи  - проча,
                  захливонь,
перемежи-дзьобьо;
не так в собці - посли,
         як - попільні,
на божні береги зійшли
                        злов'яни;
   істищачи знов-вйо -
                 знайшли боронь;
   вздіймена ворожба
                  опечимчила сонь
родовище почати з нанівця,
з дівочої, розплещеної
             в загуло…

Як в течінь - поручай,
    до честі - що пом'яне,
немовча виграла в язначу,
                           перетну
            вузлонь…

В углоду бороньбі,
  в забродень, лободами,
несла себе у злинь-ногай товкти,
         не стільки мов,
              скільчень розгледая
              між нами,
що кров до крові,
             вродженим
     в україні-ядранні…

В світлиці плескає у крила плащаниць,
по теплим горще промінці кутам:
                         чур-щурь,
   подвоеним хвістком,
щоб з прочої,
        пруча зарання,
проснуви знов,
              із вуєм,
                 звечью,
        перемишлі
        злощ…


.