Опубліковано: 2013.11.16
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Мирохович

дивитись у небо наче пілот на пенсії


а що теперечки що зосталось
хіба в небо глядіти віддано і приречено
наче ставки рясно ряскою вкриті шуваром порослі
і верба на березі
що листя ронить в бляклу каламуть.
отака вона друже нагода сказати нарешті
думав чогось що небо це не основне
що небо мене взагалі не їбе
воно завше на місці і завше синє
це ж просто робота така отака робота
аж воно бач як зарплата квартира і пенсія
ось вони мене і не їбуть
а небо, до курвимами, таке голубе
як очі мої
бач як воно
теж вицвіле

2013
© Андрій Мирохович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38566/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG