Сонце сипле бісиками в очі,
Запашне повітря струменить,
Хвилі моря ніжне щось шепочуть...
Хочеться спинить блаженну мить
Лагідного, світлого спокою,
Богом подаровану мені.
І забрати спокій цей з собою
У обридлі вже буремні дні.
Цю безмежність синю моря й неба,
Незрівнянний кримський аромат...
Ввечері додому їхать треба
Та, чомусь, не хочеться назад...