Я крізь беріз вже голе верховіття
Дивлюсь на місто зверху вниз з гори.
Воно вночі якесь таке самітнє...
Горять лиш одинокі ліхтарі.
Десь там далеко, в центрі, люд гуляє,
І вечір децибелами гримить...
А тут життя, як тишу, відчуваєш,
Як віддану тобі в дарунок мить.
І зорі стали раптом якось ближче,
Хоча завжди дивилися здаля...
Не чути тут людського "токовища".
Я нині в тиші з світом розмовля...