Сонце сіло та ще небо багряно палає, Розтікається багрянець ген по небокраю. Скоро-скоро місяченько вийде працювати, Із небесного багрянця зірочки кувати. Накує їх цілу жменю або й навіть більше. Одні вийдуть в нього краще, інші — трошки гірше. Кращі — вивісить він небі, ще й посередині, Гірші — в торбу заховає, до нової днини. Коли завтра вранці сонце роздує горнило, Так, щоб цілий день осінній, воно усіх гріло, Місяченько в те горнило зірки повкидає... Нехай сонце, поки в небі, їх розігріває. А коли воно, втомившись, піде на ніч спати, Почне знову місяченько зірочки кувати...
|