Опубліковано: 2013.10.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Афонін

***

Сонце сіло та ще небо багряно палає,
Розтікається багрянець ген по небокраю.
Скоро-скоро місяченько вийде працювати,
Із небесного багрянця зірочки кувати.
Накує їх цілу жменю або й навіть більше.
Одні вийдуть в нього краще, інші — трошки гірше.
Кращі — вивісить він небі, ще й посередині,
Гірші — в торбу заховає, до нової днини.
Коли завтра вранці сонце роздує горнило,
Так, щоб цілий день осінній, воно усіх гріло,
Місяченько в те горнило зірки повкидає...
Нехай сонце, поки в небі, їх розігріває.
А коли воно, втомившись, піде на ніч спати,
Почне знову місяченько зірочки кувати...

2013
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38370/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG