бентежаться думки
на протязі осіннім;
бенкети залюбки —
наїлись доста тліні;
іде донизу сонце,
летять кудись птахи;
прикрий небес віконце,
бо ж витягне туди;
розводь вогні у грубі,
і якось душу грій;
дрова сухі, та грубі,
та осінь; та не стій!!!