Мовчу. Печаль похована в словах. Похмурий день – німа пересторога. Пекучий спомин губиться у снах, не позбавляє спокою нічного. Дощило зранку – освіжило світ. Струнку берізку вибілило сніжно. А Ви пройшли околицями літ, роззуту пам'ять пестячи побіжно. Либонь, сміялась доля досхочу, коли топтала стежку поміж нами… Нехай все буде так – я помовчу, не зрушу шальки терезів словами.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”