укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.10.02
Роздрукувати твір

Андрій Соболєв

Как  много было нас по степям.

                                      Куда б ни пошел я в родной стороне,
                                      С названием коротким  - Крым.
                                      Принадлежит уж все это не мне,
                                      Ни мне, ни соседям моим.


Как  много было  нас по степям,
И не ценили степной мы рай.
Принадлежали мы тем краям,
Не зная где у степей тех край.
Травы хватало нам и воды,
Хватало неба над головой.
И зарастали коней следы,
Весною каждой густой травой.

Так век за веком скакали мы,
Степи бескрайней были верны.
Мы летом знали и средь зимы,
Другие земли нам не нужны.
Но вдруг печальный тот год настал,
Круг новой жизни нам очертя.
И кто-то степи к рукам прибрал,
А нас придатком к степям сочтя.

Вдруг стало тесно в степи родной,
И только слышно – терпи, терпи.
Стал смысл понятен затеи той,
Теперь мы жертвы своей  степи.
Теперь узнали все вкус узды,
Как к коновязи нас подвели.
Теперь не наши в степи следы,
Чужие тропы тут пролегли.

Степной хозяин теперь как бог,
Признали дети и старики
Он всех ручными их сделать смог,
Один не ем я с его руки.
Без табуна я теперь живу,
Свобода дорого стоит мне.
Зимой под снегом ищу траву,
Как прежде делал и в табуне.

Но тот, что земли  себе прибрал,
Что приучает нас к удилам.
Он про меня все не забывал,
Идет за мною он по следам.
Он все мечтает меня поймать,
Все примеряет аркан ко мне.
В его конюшне мне не стоять,
В его не бегать мне табуне.

Моя свобода мне  дорога,
Хоть  вечно с нею соседом страх.
Топчу украдкой его луга,
Теперь покосы на тех лугах.
Овсом не стоит платить за кнут,
Хомут не стоит земли родной.
Но те, что в стойлах, я жду - поймут,
И вновь собьются  в табун со мной.


1.10.2013







2013
Севастополь
© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні