Опубліковано: 2007.02.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Валерiя Богуславська

***

***
Зі споду в сходу - півночі спочин,
Над головою - південь в третіх півнях.
Іще ніхто не знає, що почім,
І не палає світанковим пір'ям.

Коли іще туманністю буття
Не сходив схід, не захлинався захід,
Лиш Богове лунке серцебиття
Єдине видавало творчий захват,

Коли іще не глузувала ніч,
Сузір'ями ворожачи оманно,
Коли ніхто не знав, у чому річ,
І мав туман луну за отамана.

Сполохані тоді блукали сни
По сходинках напівсліпого сходу,
Спохорлювались сполохи рясні
І жабенятами - шубовсть у воду.

... Але ж іще - ні снів, ні жабенят,
То хвилі-немовлята жебонять
Над берегами Богових ідей
Необережне: хочем до людей!

2005
© Валерiя Богуславська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3815/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG