укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41202, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.09.16
Роздрукувати твір

Андрій Соболєв

***

                                        Люблю тебя очень, - твердим иногда,
                                        Любовь оттого не сильней.
                                        Слова не оставят на сердце следа,
                                        Любовь – что мы знаем о ней?


Половинкой я тебя не называю,
Да и я не половинка у тебя.
Кто-то прожил жизнь, любовь свою скрывая,
Не стесняясь, жил другой, о ней трубя.
Встречи наши все короче и короче,
Друг без друга научились как-то жить.
Я люблю тебя, наверное, не очень,
Хоть и не перестаю тебя любить.

Счет уже не на года, а на десятки,
А ведь прежде каждый час ценили мы.
Говорил я, что с влюбленных взятки гладки,
Да у времени не вышло взять взаймы.
В одиночестве мы коротаем ночи,
И куда-то от тебя всегда спешу.
Я люблю тебя, наверное, не очень,
Если ночи без тебя переношу.

На тропинке нашей мы вот-вот столкнемся,
Хоть все время было прежде по пути.
На тропинке этой мы не разойдемся,
И в какую же нам сторону идти?
Оттого у нас с тобой союз непрочен,
И союзом его вряд ли назову.
Я люблю тебя, наверное, не очень,
Если я одной тобою не живу.

Год за годом  время наше утекает,
Прошлым жив не будешь, сколько не зови.
Время лечит, говорят, но не прощает,
Как ни кайся, нет прощенья у любви.
И пойму, пред тем как я закрою очи,
И забудусь навсегда я в вечном сне.
Что любил тебя, наверное, не очень,
Перед Богом отвечать за это мне.

16.09.2013



2013
Севастополь
© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні