Опубліковано: 2013.09.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Лiка По

Стены лавры

Могучий дух средневековья
У лаврской крепостной стены.
В себя вобрать решив всю соль, я
Стою, а дни - темным-темны.

И в чёрных ризах ходят ночи
У пограничных переправ.
Лишь в подземельях светят мощи
Нетленных глав.

Я не послушница в сей келье,
И не войти теперь в затвор.
На золотых холмах не феи,
Не царский двор.

Опричники любви и света
Бегут сюда.
И розы наложили вето
На день суда.

Пока любовь благоухает
У грозных стен.
В бутонах бабочка порхает
И длится день.

И день не кончится покуда
Есть в келье свет.
И сердце постигает чудо,
Что смерти нет.


2013
© Лiка По
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38007/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG