Опубліковано: 2007.02.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Винник

***

БУДНІ

я майже звикла до тебе валіз і маминих ліків
десь бувало так легко хоч відгонили пивом вірші
і не пахли сніданком розіп’яті снігом вікна
шаруділи на лапках снів карвалолові миші

у переходах буднів (так далеко їх ще не возили)
я зривала із тебе пелюстки наук у неприборканім тілі
тріпотіли речення я любити себе не просила
Клітемнестра ховає язик в цитрабіль неділі

Вишиває весна на спині солоні межі
(є у тебе не я а у мене не він і не ти)
я руйную із диму повітряно-білі вежі
і морозні Явдохи в горлянки зливають менти

ніч стоїть на ножах так відверто так боляче й гидко
стільки отрути розлито й не стримано стільки розлук
ми не можем уже роздавати коштовні злитки
котиться бубон по колу замкнених рук

2006
© Тетяна Винник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3795/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG