Опубліковано: 2013.09.03
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Лiка По

Луковицы храмов

Всю горечь нашей матушки-земли
В себя вобрали луковицы-храмы,
Пока на пустырях души росли
Репейники неверия и драмы.

Не оттого ль поёт церковный хор,
А я стою и слёзы лью рекою?
А луковицы храмов с давних пор
Снимают всё печали как рукою.

Из луковицы горькой солнца свет
Врывается мне в душу - свет весь застит.
И кажется, уже готов ответ
О том, что есть любовь для нас и счастье.

Вся жизнь моя бесхитростна, проста,
И сердце слишком падкое на ласку.
И я молю у батюшки Христа
Простить меня и отложить развязку.

Отсрочить мне суровый приговор
И дать ещё глоток любви и света.
И с краю в храме как последний вор
Я простояла так почти всё лето.

И в небе солнце светится насквозь,
И луковицы светятся повсюду.
И с горечью крещусь я на авось
И радуюсь прощению как чуду.

2013
© Лiка По
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/37936/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG