Напір гірських залоз мейозить
по кам’яних перевалах.  
Жорсткі валуни задержують нарізи ліан
на шматках розпоротих грунтів.
Опалене орляком  зайченя
зірвалося у  змієвидну прірву.  
Опіки ламаних скель душаться.  
Осел встиг поточити злидні
в сезамі у сезон мандарин.
Квартет чайок вичавив з повітря чад
занурився в мідно-червоні калюжі.
Чебурек вкушений аджаркою
на веломопеді з обручами.
Після уморених танцями легень
зганяє з дороги горобців.  
На прощання заглядає у дзеркало.
Уперекидь укосин товсті левіафани
висять на лавашному небі.
До зіллями перепущеного гарніру
додається ще запах  ладанки-чайхани.
Зі снами на золотих пісках
йду пішки уверх на вічність
повз тьмяно-зелені цитрусові сади.
Курйозні лаврові дерева пахнуть.
Вигіркле  Батумським  перевалом повітря
увішане вздовж перевалу тютюном.
Готуються до дощу старі виногради.
Сходжу на чергову петлю перевалу.
Змальовую пейзаж очима. Уже стомлений.
Свідомість на схрещенні матіоли та трансу.
Стоянка. Натруджені тазостегнові м’язи
болять кропив’яною плоттю.
Казус з прірвою, замість отриманого кайфу
сльозоточить серце, смакуючи тишу.
Одружений на симфонії мусону
вливає в себе сили червоними вином.
На висохлих лисах перекошуюсь
до нектару у перенасичену війю чайхани.
Екзот субтропіків заражає очі
зрілими навісними дендропарками,
збуджує незрячими пустками гір,
наче неминуча огороджена  зараза,
яку обходять тутешні день удень.
Усі тут обачні на прірву, окрім мігрантів.
Їжаки організували вульгарний демарш
на зцілення мечеті на перевалі.
Бачу даль, в’ючить морська піна із-під хвиль,
біліють ілюзорні дельфіни з чайками.
В’яленими вінками забруднені лебеді,
перехоплюються  товстолобики у ночвах.
В унісон жонглеру війнув вітер на аврал.
О-ой,  зрив  - над кораловим підземеллям.
Я над завалом, тримаюся руками за коріння.
Не можу і легше  пір’їни без промаху
на автопілоті лечу у прірву…
Очима ловлю безоку безодню.
Ребра ломлять гілля,  А-аву-у!
Пальма, радісні пасторалі папороті.
Бац! Контакт! Витримала конвульсії гілляка.
Я в неї  вірю так, як тільки дуби можуть вірити.
Навкруги якась каватина мавп.
Вони кричать ґвалтом! Ого-о,  ікарієць!
А я, наче люля-кебаб, звисаю внизу.
Чу-чу-чу!!!-  черготить мавпа наді мною.
Підскакує і подає  мені лахмату руку.
Підіймає мене у свій зелений мавпопад.
Верещить на ліані до люциперів-зоїлів!
Я заюшений з білими зірками в очах.
Усвідомлюю  червонороту  каналію.
Ой, журавель з пришестя в лахах!
Ліліпут серед духів-древолюбів.
Уся   ліанова прірва криками квакче з мене.
Усі мавпи жонглюють мандаринами.
Еластичні  мандарини – їхній дюшес.
Раптом в очах – розквітла мальва!
Замайорів світ прірви! Слава Богу, живий.