Я - Земля

Мамі

Наді мною схилялися віти віків,
А я не старіла.
Тінь лягала від отого віття
Гостра й страхітлива,
Колола в самі зіниці,
Забирала світло з очей,
Болем селилася
По закутках у моїй хаті,
Знесилювала.
А я не старіла…
Дітей, ой дітей моїх підманювала –
Не вертали до гнізда.
Зневірою, оманою
Душу червивила.
Зблисками мертвими
Золота підступного
Принаджувала.
Чоловіка мого нищила.
А я не старіла.
Стомилася.
Зітханнями, слізьми, втратами…
Напоїлася
Дощем срібним.
Похилилася-вклонилася
Травам-росам рідним.
Вмилася їх цілющістю.
Живу. Не старію.