Верба схилилась над рікою, Купає коси у воді. Ріка вербі, немов рукою, Вплітає зорі золоті, Що, віддзеркалені водою, Пливуть в неспішній течії І розмовляють між собою Про справи не земні, свої... А ніч пестливо і бентежно Теплом, як жінка, обгорта… І відлітають у безмежність Вже мною прожиті літа. Зникають всі проблеми, болі, Спиняє плин невпинний час... І серце птахом прагне волі, Щоби злетіти ще хоч раз В зіркові далі піднебесні І полетіти в ті краї, Де ще живуть роки чудесні, Юнацькі, радісні мої... Де мрії ходять табунами І саме в мріях зміст буття, Де час вимірюється днями І кожен з них — як рік життя. Де кожен рух і кожен подих Кохання світлом осява, Де сонце сходить... й не заходить І завжди молода трава... Ріка життя зірками грає, Я зараз з нею віч-на-віч. Того, хто хоче, повертає У юність ця серпнева ніч...
|