душі   рідне
                                                                          й неба гідне

пашать луки жаром літнім…
рука пише, — несусвітним?
не забаченим сліпими,
не почутим; а глухими??
й найбільш дуже — це байдуже???
жить, любить, — болить так, друже…

я й блукав у літ отаві…
в стародавній хрестивсь славі!
бо нову — ген, ще робити;
ні ж, допались їсти-пити!!
з перепоїв, бджілки — стогнуть!!!
скрутні...  й трутні на всі сто гнуть…