Гальорка гангстерів гаджалакає по-бенгальськи.
Банальні  гардемарини виглянсовують в ар’єргарді.
Премійовані гладіатори Вергілія галопують у стайнях.
А де тут – кремезний красень з Шолопіївки?
О це, дебелий вишибайло, файний і чемний.
Він має сім бегоній у шкіряному бумажнику.
Придурок! Амальгама  гербарію у багетовій рамці.
Ґвалт! Який приязний,  любий! Чудово. Окей.
Ти привласнив мій шинок у колибі.
Там гвінейські галери стрімко летять у вир
за тубільними гугенотами, що гастролюють  
чорним Дніпром до  жовтого Гібралтару.
У шинку там кудлатий гном з крученим костуром.
У гнома там є гуральня. У нього гемоглобін зашкалює.
А ще там мармуровий гобелен. Кряж. Крайнебо.
Недорікий соромливий гондольєр хитається
на барвистій гондолі.  Збоку гойдаються
гноми з Гертрудою. Так це ти кумався з гурманом?
На поляні гурман витворяє кочергою у попелі
під закостенілим  казаном-гладухою.
Знімає крислатого капелюха кувікає на жар.
Мила стелить закуйовджену  ковдру на білий короб.
кушпелить пилюку на дегустаторів з Атлантік-Сіті.
Ось мила бундючиться з елегантною лошицею.
А  кругленька кокетлива кобилиця з гроно-сережками
бажає поживитися  на сварці хижих гугенотів.
Рошенівські ласощі у кришталевих лаштунках золотіють.
Причепурюють білу ковдру кумедними стравами.
Гном кривуляє в мою сторону. Ох, куций чорт!
Бенкет танцює. Юрба збиває малорослого з ніг на личак.
А куцак встає з дивану і шкандибає до мене.
Белькотить удавано: «Ти - куркуль, а я - багач!»
Щось велике у лісі здохло. Не впізнав, брата!
Оце так да! Віктор. Звідки ти тут? Як ся маєш?
Гроші кури не клюють, лопатою їх загортаєш.
Я розпалюю ними пекло. І лізу у казан.
Ти, що мухою літаєш із Вінниці аж сюди.
От, куций чорт! – гном чухає золотого лоба.
Закидає вицвілу 1000-у купюру собі за комір.
А з рукава витягує срібний ланцюг з годинником.
Це твоя решта. Рілля продана. – Потискує мені руку...
Гаразд. А широкий гай, мазанка – ще на аукціоні.
А де твоє бабище? У неї шарлатани гарцюють.
Ох, війна голова. Дурепа! Переплутала червоні
гриби з рожевими горбами і рік тому здохла.
Бачу. У тебе макітра у сажі. Пір’я літає за комином.
Тебе фенікс мордує, шматує, як ріллю за плугом,  
Ax, ти, змій! Розпанахуєш – ігрищa на лузі.
Ламаєш cтарі яблуні.
Хай земля їм буде пухом!
Віджило Велике Бабище.