укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41073, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.25
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-929

Поезд, в котором я ехал, сверкал фианитом –
пыжисто, злачно, во всю синебокую гжель.
Птиц напихали в шкатулки в углах – и они там
силились каждый бемоль пропевать как сверхцель.

Яства носили нимфетки в пунцовых румянах –
всё отварных многоножек да жареных жаб…
Разум стоял на своём, на две трети увянув;
камни внушали, что я оседлал дирижабль.

Чувство полёта порой возникало и вправду:
ряд мониторов показывал радужный шлейф
на высоте подвесной падишахской веранды –
только потом, карбонатных солей пожалев,

топка бесилась; вагоны – от общих до люкса –
американскими горками прыгали в рожь.
Острые искорки кварца и шкурки моллюсков
сыпались в рот – поорёшь, но с селёдкой сожрёшь.

А полустанок, суливший одну пересадку,
то ли проспал я, а то ли прошпилил в буру.
Там прикорнул пассажирский в зелёную складку –
он в параллельный мой мир отъезжал поутру.

В нём бушевали мелисса, сирень, медуница –
что-то в тот миг всё же дымкой прошлось по вискам.
Это был шанс образумиться и породниться
с добрым братишкой среди золотого песка.

Тронулся скорый. Хрусталь почернел не на шутку.
Цыпочки птичек умяли в железные рты.
Плотью облёкся божок с гипнотической дудкой:
«Я буду править молекулами, а не ты!»

Долго и муторно щёлочи уничтожали
формировавшийся в скромных вазонах белок.
Ну, а разъезд, безнадёжно отпетый чижами,
больше к себе ни единой весны не привлёк.

2013
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні