Приспів:
А корабель дитинства відплива –
Вже моря пам’яті йому замало…
А я у сні сьогодні знов прийшов
До тебе, моя рідна, люба мамо.
Ну як мене, ти, блудного назвеш? –
Своїм маленьким хлопчиком чи, може,
Синочком, що в кораблику поплив
І мало чим у буднях допоможе.

Та не така у матері любов,
Щоб сину докоряти за відсутність
У рідній хаті з батьківським теплом,
Де нас раптово наздогнала юність.
А далі – ніби птахи із гнізда,
Лиш іграшки лишилися з тобою…
А ти у нас – щаслива й молода,
Та зустрічаєш інколи сльозою.

Приспів.

Ми розійшлися – в кожного сім’я.
Брати і сестри рідні стали світу,
А ти шепочеш кожного ім’я,
Для тебе ми – такі ж маленькі діти.
Зібрати хочеш під своє крило
Дітей, онуків, матінко-матусю…
А ми у снах приходимо в село,
В яке ніхто зі світу не вернувся.

Приспів.