укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.16
Роздрукувати твір

Олеся Сандига

Сніговою бабою на обледенілій лавочці,

УЧИТЕЛЬКА

Сніговою бабою на обледенілій лавочці,
Тонке стебло руки розквітає блакитним обличчям,
корінням вгрузло у сумочку:
Ви знаєте, яка нині молодь? –
І не зчуєшся, як висмикнуть, видеруть, вивернуть!
Сніг сиплеться по обидва боки від неї,
Кожна сніжинка інша,
Кожна сніжинка вперше,
Кожна сніжинка востаннє,
Для сніжинок вона геть дівчисько,
Сніжинки кпинять  і густо-сиво зблискують
У темному ще волоссі.

А їй би отак сидіти кам’яним ідолом,
поки не злижуть з потилиці сутінки
розжарений обруч робочого дня,
де кожне обличчя інше,
кожне обличчя вперше,
кожне обличчя востаннє,
Обличчя супляться і сміються, і густо-сиво карбуються
На м’ясі її рожевого серця.
П’є валідол: отака нині молодь!
І не зчуєшся, як висмикнуть, видеруть, вивернуть…
Вони пролітають, танцюючи, крізь неї,
сипляться під ноги і ген далеко за обрій,
а вона рипить чобітками, і вони ж
засипають її сліди.

Ти, Боже, схожий на маленьку дівчинку,
Що, висолопивши рожевого язичка, ріже пальці і витинанки,
Хтось же мусить помітити, як це гарно,
Хтось оцінить, як вона старалася,
Хіба ж не дурне ти дівчисько, Господи?
Вона підтискає губи,
Хитає зачесаною головою.
Зламане стебло втомлено падає в сумочку,
І не зчулася, як молоденька у веснянках сніжинок ніч,
Зірвала, підкравшись, капустину блакитної квітки
Пустила на плесо зимового неба
кумедним дитячим човником
повновидим меланхолійним місяцем.

Соляним стовпом на обледенілій лавочці,
Сніг сиплеться по обидва боки від неї,
Кожна сніжинка інша,
Кожна сніжинка вперше,
Кожна сніжинка востаннє,
Розжарений обруч міцно застряг у розбілених косах,
Неіржавіючі леза розсипаних витинанок
Стирчать із рожевого серця,
А ген за обрієм пече вогнем червоне м’ясо —
Снігової баби, теплої рожевої дівчинки,
І навіть сутінки тут безсилі.
Отака нині молодь…

2011
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні