Опубліковано: 2007.02.12
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Сергiй Українцев

НОЧЬ, АЛЕКСАНДРИЯ

Кровавится закат, разорванный клыками
Гряды крутых вершин вдали простёртых гор.
Свинцовый взгляд Луны, прищурясь облаками,
Струит зловещий блеск на сумрачный простор.

Мир поглощает ночь бездонная, как память —
Уже не отыскать в провалах прошлых дней,
В даль влёкшее меня, мечты сиявшей пламя.
Всё ощутимей мрак — угрюмей, холодней.

Как многое теперь непонятно — размыто.
То верно, что всего нам, смертным, не понять:
Давно утерян счёт сорвавшихся попыток.
Был шанс ещё один, но сорвалось опять.
Что ж, я привык терять. Возможно, из привычек
Подобных эта жизнь у многих состоит.
Нас действие влечёт, а смерти лик статичен:
Покоя торжество исполненным страшит.

Тебе не повезло, проворный долгожитель,
Ты всё ещё в бегах за промахами лет.
Но кончен мой спектакль.
                          Ты — опоздавший зритель.
Актёры разошлись… погас на рампе свет.

Кори меня, старик, брюзжи о вящей славе,
Терзай мой дух своей несбывшейся мечтой.
Светила в небесах, а в колдовской оправе
Моих житейских бед лишь призрак мой седой.

Рассвет, не унывай, сияй! — Там, на востоке
Пятнает мутью хлябь Нил, оросив поля…
Мир грёз обозревай, божественное око,
И то, как надо мной впадает в сон земля.

2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3723/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG