Наша глиняна хата солом’яностріха Смертю Сталіна не переймалась нітрохи На краєчку села, на закрайчику лиха, Відокремлено від світової епохи. В сніговій кучугурі, при теплій картоплі Нарождалась буденно незвідана ера, І не сльози утрати, а радості соплі Обпікали вуста дітвака-піонера. Завтра буду шкільну випускати газету Із прощальним портретом печальної драми Й кумачем – веселіше хай буде портрету – Облямую портрет замість чорної рами. То нічого, що згодом директорські руки Обриватимуть вуха мені в нагороду За червоний цей «жарт» – не такі іще муки Я готов був стерпіти за батька народу!
|