У нас дощить
і голосно муркоче
небесний сірий
і кошлатий кіт,
з-за хмари блиснувши
на нас
золотосяйним оком....

За вухом у кота
почісую хмаринку....

Дрімайками укривсь,
порину
в сон

і бачу за хвилинку
як дівчинка бере до губ травинку
і мріями вколисана летить
над полем і крізь обрію вікно
до хмарки лине ... лине....лине...

...потім
за вишню височенну
зачепившись,
п”є ягідний вологий стиглий спокій -
всенескінченну
безупинну
мить....