укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.02.10
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

***

Больше сюда не войдет никто.
Руки чужие разложат вещи.
И может даже откроют окно,
И потревожат разъемы трещин.
Шумной гурьбой – выручать остатки,
Кто-то придет, и заноет двор.
И разойдется садик плакать,
Чуя стволами свой приговор.
Ну а за ним – и коты тоскуют,
Кормлены не из хозяйских рук.
И вдруг покажется – все впустую –
Раз никому не нужен – луг,
Раз все ничье за минуту стало –
Вещи и время, друзья и дом.
И вдруг покажется – жизни мало,
Не остается ведь в ней никто.

Ветер завоет в пустыне комнат.
Вещи рассыплются по годам.
Сядет безвременье у порога
И одиночество – у окна.
Будут вокруг голосить рассветы,
И вдруг покажется – что все сон,
И кто-то крикнет сильнее ветра –
Здравствуй. Но не ответит дом.
Больше сюда не вернется слово.
Вместе со смертью – ссор и стон –
Вынесли прочь – и смех, и гомон.
И навсегда дом – оглох.

Не принимая близко к сердцу –
Вырвано ведь нутро у стен.
Дом обезличен, пуст и мерзок –
Мерзло и в щели сочится тлен.
Оторопь только – у всех деревьев
И у котов. Кому – сказать?!
И кто поможет это бремя
Вынести, выдержать – всем углам.
И – отрешенно – не нужно вещи
Брошенным хламом – зачем держать.
И вдруг покажется – время лечит.
Но смерть и память – на ножах.
И никогда не станет легче,
И не понять никак душе –
Чьи же теперь и дом, и вещи,
И что такое – нет уже.

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні