Робота й справді любить дурнів...
Я – твій улюбленець, робото!
На ниві на літературній
Вмиваюся стосотим потом,
Вважай, за так чи за подачку
Злиденно-мізерну, нікчемну:
Хто сигарет дешевих пачку,
Хто девальвовану троячку,
А хто, скрививши “міну” чемну,
Всучить і дулечку печену...
Вітаю цю ринкову еру
Справдешніх дуль
І дульок-груш –
Подайте, люди, “інженеру”
Забур’янілих ваших душ!