У хмар піднебіння подряпане літаками, Неначе льодяниками - піднебіння дитини. Я в хмар піднебіння тікаю, зникаю… Хапаюсь руками, І так забуваю, що потім загину - У хмар піднебінні. В обіймах того, хто байдужий і зимний - Так тепло… так ніжно і тепло, Як тільки - в хвилини, Коли дозволяється бути у Бога, у нього, у пеклі… Чи… в хмар піднебінні. Під небом без крил - так болюче-буденно, Не буду триматися згадки видіннями, Та знов літаки, наче вежі антенами, Дряпають хмар піднебіння…
|