Химерною в’яззю, сплітаючись щільно тілами,
тій, першою нашою ніччю з тобою,
ніяк ми не думали - так і залишимось сплутаними  
…у тропіках цих, волохатих до ніжності…
 
А що це навік, посміялися б разом, не знаючи долі своєї.
Але…
Як ніжно і бережно ти шепотіла у душу мою полонену,
щоб зав'язь кохання  коріння пустила, куди, ну, звичайно, в серця,
ну, куди ж ще…
А я, поцілунками застив солодкі вуста, щоб
моє все в твоє перевтілити через  торішнє…

І ось вона, дурість людська,
а ще може і  божою волею,
світ олеандровий наш,
вдихаємо пристрасну муку,
і
…в непритомність,
сік цвіту заходить у очі,
отруйні його глюкозиди загороджують наші серця тріпотіти, бо…
Квітка любистку наповнює наші свідомості чарами червня, і
…до одурманення.

Зв'язані небом…

Розтерзані…

Мороком марним розбовкані,
в комі любовній і з посмішкою із блаженною там,
до самої, самої  смерті вже перебувати навіки, навіки, навіки.
 
Слов'янською сув’яззю в вірші у цьому…
І лише, гой, лишенько-лише, навіки, навіки
…удвох.