прийшла весна, і рветься в душу:
то я її впустити мушу!
бо розквітає буйно в чар,
а серцю — оживляє жар!

й світліє, й пломеніє, — дар:
і топить з воском холод тіла!
хотіло й тіло в повен згар, —
але весна не захотіла!

їй — сніг наплакав ручаїв!
аж сонце, — вийшло з берегів!
весні й зігрітися — потреба!
й земному б ще припасти неба...    [у сенсі "припАсти (до) неба": хоч трохи піднявшися над собою!]