укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.03.22
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Прощание

   Ігор Федчишин (Борода)

                                                       

Пусть простят меня наши очаровательные женщины – попробовал заглянуть им в душу.

Змейкою в ночи твой поезд уходил,
«Ты дождись меня», - твой взгляд мне говорил,
Успел поцеловать и – прыжок в вагон.
Горькое «Прощай!». Пронзила боль перрон.

Снова грусти шаль,
И седа печаль
Взмахами крыла
Плечи обвила.
А с небес – вода
Хочет навсегда
Тело охладить.
Без тебя как жить?

Я стояла там, покуда светофор
Не закрыл к тебе, мой милый, коридор,
Пока стук колес и твоего сердца стук
Нотой вплетал дождь в симфонию разлук.


«Ты вернись, прошу!» – души безмолвный зов,
«Перестань же, дождь!»,  промолвила любовь -
«Я умею ждать, лишь бы хранил нас Бог!»
Далекое «Да!» донес гудок дорог.

2013

Прощання
Нехай  вибачать  мене  наші  чарівні  жінки  -  попробував  заглянути  їм  в  душу.

Змійкою  у  ніч  твій  потяг  відходив
"Дочекайсь  мене!"  -  твій  погляд  говорив,
встиг  поцілувать,  застрибнув  у  вагон
і  гірке  "прощай"  скувало  в  біль  перон.

Знову  туги  шаль,  
сивая  печаль
помахом  крила
плечі  обвила.
Знов  розлуки  щем  
разом  із  дощем
тіло  холодить.  
Як  без  тебе  жить?

Я  стояла  там  допоки  світлофор
не  загородив  до  тебе  коридор,
поки  стукіт  рельс  і  твого  серця  стук
нотами  плів  дощ  в  симфонію  розлук.

"Повертайсь,  прошу!"  -  душі  безмовний  зов
"Перестань!"  -  дощу  промовила  любов  -
"Я  умію  ждать,  а  Бог  -  наш  оберіг!"
і  далеке  "Так!"  доніс  гудок  доріг.

© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні