Про сокровенне мови не вестиму - Нехай між нами буде обома Літопис щонайтоншого інтиму, Якому в світі рівного нема. Про те, що біля серця, говорилось, Повторювалось різними людьми: В одних воно відразу розгорілось, В других ледь-ледь пробилось крізь дими... Про те, що серце наскрізь пронизало, Лиш деякі посміли розказать... Я ж промовчу. Бо слів у мене мало. Бо я не знаю, де слова ті взять. Я не поет - я хочу буть поетом Бодай в душі. Чуття ж мої - живі: Перед твоїм неписаним портретом Усі шедеври бліднуть світові! |