Сьогодні я вампіра заколов... Він обіцяв приходити щоночі. Тепер мій страх, насупившись, бурмоче: "Ти, дурню, не жалієш власну кров. Той гоблін підкрадається, як рись, Щоб іклами вчепитися у шию. А зараз глянь - надворі сутеніє. Тікай у ліс, а ліпше - помолись." Сокира меч і воля - при мені. Вдягну шолома і залізний панцир, І запрошу негідника до танцю, І запалю у замку всі огні. Як добре те, що сяє молодик! Я вдома - нече велет у печері. Я не забуду зачинити двері, Щоб той упир до лісу не утік. |