Опубліковано: 2007.02.07
Поетичний розділ: Сонети

Вiкторiя Тищенко

УРОКИ ФИЗИКИ

Я растворяю каменную соль
и направляю светлый луч, как в лузу.
Вода пускай покажется простой –
спустя мгновенье в ней родятся друзы.

Да, в склянку с солью упадет слеза:
и грани засияют -- пара к паре.
Но самой прочной ниткой не связать
потоки гонористого бездарья.

Не распознать (о, юности сырец!)
кто есть поэт в огромном, душном зале?
Поверь, есть притяжение сердец:
вот так друг к другу тянутся кристаллы.

Создай строку великую, тогда
ты сам поймешь, где соль, а где вода...

2007
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3615/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG