укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.03.01
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Обесцвечены летние полдни...



Обесцвечены летние полдни белым кружевом воспоминаний.
Истлевают в огне прошлых вёсен исцеляющие вдохновения.
И просторы событий прошедших наполняются детскими снами.
И становятся годы – часами, а часы – как секунды, мгновения.

…Где же ты, долгожданное чудо драгоценного дара Грааля!
Где же вы, дорогие минуты раздроблённого будущим прошлого?
Слышу – души деревьев о чём-то бесполезно и долго скандалят!
Слышу – небо смеётся над чем-то, и дожди проливает над рощами.

Бесполезно. Никчемно. Пустынно. Ни приметы пустяшной, ни знака…
Пляшет лучик полдневного солнца по листве, по земле да по лужицам.
И хоть кажется – тени былого не гуляют по лесу, однако,
В совмещении света и мрака что-то очень знакомое кружится.

То ли память играет с мечтою? То ли мреет болотная влага?
Подхожу я поближе – под елью – замечаю лиловую бабочку.
Между прошлым, грядущим кружиться – ей последнее тихое благо.
Этой крохотной искорке счастья не погибнуть в забвения баночке…

Замолкающим птичьим хоралом разукрашен застенчивый вечер.
Бирюзовая дымка покоя ниспадает на суетность летнюю.
Замедляется в сумерках время, и мирок этот, кажется, вечен.
Я в иллюзию эту поверю, к сожалению, что не в  последнюю.

Рассыпается хрупкая вечность многоточьями праздников, буден;
И сверкают осколки прозрений на квадратных полотнищах истины.
И безумие прожитой жизни ударяет в невидимый бубен,
И судьба, подытожив былое, всех приводит к разрушенной пристани.


2013
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні