Опубліковано: 2007.02.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Лія Чернякова

***

I.

Шелест падающих листьев.
Дождь торопится по крыше.
Небо тщится просочиться
Сквозь обугленные ветви.
Нас не будет на рассвете
В этом городе.
На свете.
Сердце медленно стучится.
Что случится, то случится.
Все свершается внезапно...
Скоро время снежным залпом
Рассмеется нам вдогонку...
Свечкой тающей и тонкой
Осень теплится над нами.
Сердце медленно стучится -
Спи, крылатый мой мучитель,
Смирный взгляд в оконной раме -
Эти кони не дождутся.
В час, когда подхватит ветер,
Как сорвавшиеся листья,
Наши души над домами
В нежном вальсе пронесутся.
1992?

1992
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3599/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG