Опубліковано: 2007.02.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Лія Чернякова

***

Был этот мир не мною обустроен.
Земля не узнает моей повадки.
Как всадник бел.
Как он суров и строен.
Как он трубит, не чувствуя подсадки.
Огромный цирк. Ряды уходят в полночь.
Ртуть сумерек свивается под веки.
Клубится свет как пыль.
Он трюк исполнит.
А я за ним в беспамятстве разбега,
Едва дыша, гляжу в глаза приметам,
Лечу как тень, одну мечту лелея -
Когда на нас обрушатся планеты,
Он не узнает как не уцелею.

1990
Харьков
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3594/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG