укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.02.06
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

Прогулка

Резные аллеи
разрушены временем.
Некстати немели мы,
Но что уж. Жалеем ли?
Встречается: брошенный –
В саду, в девятнадцатом…
Столетие прожито,
И что уж – останется.
Пробелами времени
Хоть рви, хоть привязывай –
И век онемелый,
Не тот – девятнадцатый.
И пусть на разрушенных
Дорожках – видения:
Немного от Пушкина,
И все – от Есенина,
Не те времена,
да и нравы – не прежние.
И в ризе окна
Облаченная – нежная,
Теснится душа.
Вырывается – будто бы
В аллеях дышать –
Мне спасение мудрое.

И правда – по лестнице,
разрушенной временем
пройдусь. И засветится
душа онемелая.
Захочется воздуха,
Пьянящего, звонкого.
И спора – без продыха,
И страсти – без оханья.
Чтоб все – настоящее,
Чтоб души – открытые.
Чтоб века пропащего
Не знать и не видовать.

Земля в облаченьи.
Резные аллеи,
На троицу миром –
под дождь и под жизнь.
Взлететь и в свеченьи,
Крылатою трелью,
С размаху, с разрыва,
Удариться в высь.
Как голубь – до солнца,
Стрела – до предела,
До сердца и бога
Достать – от земли.
Как горько смеется,
Как ноет несмело –
Аллея – в убогих
Границах своих.
И кажется – что ей
С душою моею –
Встряхнуться от века,
Перчатку сорвать.
И бросить – скамейке.
Как пулю в дуэли –
Все выплеснуть в реку
Святого огня.

Но как угловато и сыро в аллее.
И немо, и глупо. Закрыты сердца.
Прохожие шаркают. Небо бледнеет.
И всех удивляет полет без конца.
Смешок между губ, и покосятся только –
Идет человек по верхам тополей.
И дождь собирает в глаза и в ладони,
И шепчется с листьями старых аллей.

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні