Опубліковано: 2013.02.13
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ферлай Крайзер

Кознец

Несвет немречущий
          найдёной днёвым
                         строжью
                         во стогу невзора,
выблясым сколком спод рысниц
               пускает суклянисту,
ребцами крохкими
            гуслеющую
            под глазницы
            жидкость,
волжими свойствами
              паслённу:
притронься к скуловой -
                 и расцветёт
на мокрых пяльцах
распоследним словом,
в соку грудной воздянки
         сквасит в сокрова,
ещё евражим острашком,
      пропитану кипчатью,
      налитую
      гроздь
гвоздёву…

Не всякий сам кузнечик своему,
но щёлка всякая сгодится
                        кознецу,
приникнуть внедрь,
                 и тем
                 упиться,
огулко раздувая жар-огницу,
на поприще обвязных
                 отщепений,
привитых гладковатым вётвям
                                ленным,
сиречь: причуждами
           разжичься с огонька,
           но тук да тук
                         столочь -
          смиренно
          изволить самому…

2013
© Ферлай Крайзер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35894/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG