Опубліковано: 2013.02.13
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Лiка По

Давай

Давай зароем топор войны,
Вдвоём раскурим тут трубку мира.
В густой малинник от всех проныр
Уйдём подальше, пусть ходят мимо.

Там сядем тихо у шалаша,
Понаблюдаем за звездопадом.
Уже не надо детей рожать,
Ещё так долго быть можно рядом.

Да, перекусим чем Бог послал,
Любуясь небом, забудем ужин.
Ты слышишь дятла, того посла,
Который только двоим нам нужен?

Заглохнет ропот, и у костра
Растает дыма во тьме сердечко.
Я позабуду недавний страх,
Когда услышу "Моя ты девочка!"

2013
© Лiка По
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35888/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG