Не відлітай, моя любове, в далечінь Прийдешних літ, що мудрістю багаті, У серці люблячім - завжди пора цвітінь, Чи буде досвід пристрастю палати? Не відлітай, моє кохання, до журби, Печаль і смуток завше душу крають, Ті ніжні почуття загинуть від нудьги, Потонуть в океані сліз безкраїм... Не залишай, мій янголе, на самоті Лебідку віддану і незрадливу, Відлуння вірності почуєш в німоті - Згорьовану ж її побачиш, сиву. З тобою полечу і в пекло я, і в рай, Лише самотністю, мій любий, не карай. |