Поміж паланкових зітхань
                          зірчиць
у межівирій лунній неоговчі,
одмушний вештатись
              від гільчої виверці
в'юженою вервицей омелян
               людяник газдовий
               до світловіку,
тремтливий стримом
                 цноти дівчиночі,
жадобної невідворотним
             скриком…
Аж, людянка - занато людяна,
      щоб ледвий провід
             ласного, свята,
             додмушого криженця
             осягнути віком;
надія - євмь,
         сповідуй,
         та -  не сподівай:
всесвітень зоряно
               хутрячим гречкосієм
не з величі вельможних спонукань
                на подиви,
а лише з мал-малку:
  собі народжений,
  належно зазичає млосную задуху
                килимцю сбуття,
                              устрічь,
                як конче необхідні,
                згубні ліки…